За місяць : 1105
статей : 1008
| Рубрики : | Персоналії |
Вязьмітіна Марія Іванівна [22.04(05.05). 1896, с. Круподеринці тепер. – Погребищенського р-ну Вінницької обл. – 3.04.1994, Київ] – археолог, сходознавець, мистецтвознавець, діяч бібліотечної справи. Організатор і перший директор (1944–1948) Наукової бібліотеки Української філії Академії архітектури СРСР (нині – Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека імені В. Г. Заболотного; ДНАББ ім. В. Г. Заболотного); автор фундаментальних наукових праць з найдавнішої археології України і Сходу та мистецтва. Кандидат історичних наук (1947). Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1980).
Походила з родини дрібного службовця: батько служив у маєтку державного діяча, дипломата, графа М. П. Ігнатьєва, згодом у Києві працював головним касиром Річфлоту; мати була домашньою вчителькою в родині Ігнатьєвих.
У 1916 р. із золотою медаллю закінчила Фундуклеївську жіночу гімназію у Києві. У 1916–1922 рр. навчалася на слов’яно-російському відділенні історико-філологічного факультету Київських вищих жіночих курсів, яке закінчила зі ступенем кандидата філологічних наук. У 1923–1924 рр. навчалася на мистецтвознавчому відділенні Київського археологічного інституту (навчання не було завершено через ліквідацію закладу). У 1927–1929 рр. навчалась в аспірантурі при Музеї мистецтв ВУАН у Києві (нині Національний музей мистецтв ім. Богдана та Варвари Ханенків) та в Харківській філії кафедри мистецтва ВУАН при відділі мистецтва Близького Сходу в академіка ВУАН, історика мистецтва, дослідника національної культурної спадщини, бібліографа О. П. Новицького, який відіграв визначальну роль у подальшій науковій діяльності М. І. Вязьмітіної. У 1929 р. по закінченні аспірантури захистила промоційну роботу на звання наукового співробітника-мистецтвознавця. Того ж року створила відділ мистецтва Сходу в Харківському художньо-історичному музеї (нині – Харківський історичний музей ім. М. Ф. Сумцова). Протягом 1930–1934 рр. завідувала створеним нею відділом мистецтва Сходу при Музеї мистецтв ВУАН у Києві. На той час М. Вязьмітіна вже мала значний досвід наукової роботи, брала участь в археологічних експедиціях в Середній Азії, Криму і на Кавказі, наукових форумах у багатьох містах, активно друкувалась (18 праць, що не втратили свого значення й сьогодні). Володіла 15 мовами.
У 1934 р. внаслідок реорганізації структури ВУАН та закриття відділу мистецтва Сходу при Музеї мистецтва ВУАН у Києві М.Вязьмітіна перейшла на бібліотечну роботу. Завдяки організаторським здібностям, глибокій ерудиції, знанню мов, вона здійснила вагомий внесок у розбудову низки галузевих книгозбірень та їх спеціалізованих фондів. У 1934–1935 рр. завідувала бібліотекою Інституту геології і мінералогії, у 1936–1941 рр. – книгозбірнею Київського будинку архітектора. Уклала «Бібліографічний покажчик статей, уміщених у зарубіжних архітектурних журналах» у 1939 р., маючи намір започаткувати велику серію таких покажчиків, але через початок німецько-радянської війни цей задум не вдалося реалізувати і світ побачив лише перший випуск.
Залишившись в окупованому Києві, працювала з фондами безгосподарних (не вивезених у тил) бібліотек, що опинились у приміщенні Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.
У кінці 1943 – на початку 1944 рр. завідувала бібліотекою Спілки архітекторів УРСР. На запрошення академіка, першого президента Академії архітектури УРСР В. Г. Заболотного, в лютому 1944 р. очолила роботу зі створення Наукової бібліотеки Української філії Академії архітектури СРСР. На посаді директора книгозбірні, якою керувала до лютого 1948 р., М. Вязьмітіна створила заклад, орієнтований на сприяння науково-дослідній роботі Академії архітектури та її інститутів; надання консультативної та методичної допомоги спеціалістам і науковцям у галузі архітектури, будівництва та мистецтва; здійснення науково-бібліографічної, науково-дослідної та методичної роботи з питань архітектури, будівництва, монументального живопису, художньої промисловості та народної творчості.
За участю М. Вязьмітіної було сформовано спеціалізований фонд фундаментальної Наукової бібліотеки, що вміщував галузеву літературу XVI–XX ст., рідкісні та цінні видання з історії та теорiї архітектури, будівельної практики, мистецтва, частина яких є раритетами. М. Вязьмітіна розробила спеціальну бібліотечну класифікацію для наукового оброблення фонду бібліотеки, що використовувалася до початку 1980-х рр.
Першими ґрунтовними бібліографічними працями стали покажчики «Архітектура України» (охоплював видання за 1800–1947 рр.) та «Монументальний живопис і скульптура України». Марія Іванівна була одним із організаторів післявоєнного бібліотечного руху в Україні: започаткувавши спеціалізовану бібліотеку з найбагатшим фондом профільних документів, вона дала поштовх формуванню бібліотечної мережі архітектурно-будівельного комплексу.
У 1947 р. здобула науковий ступінь кандидата історичних наук. З 1948 р. займалася суто археологічними дослідженнями, перейшовши на постійну роботу до Інституту археології АН УРСР. Водночас підтримувала зв’язки з Науковою бібліотекою Академії архітектури УРСР. Займалась упорядкуванням, систематизацією і передачею до профільних архівних установ цінної документної спадщини видатних вчених Олексія та Михайла Новицьких. У 1980 р. М. Вязьмітіній за здобутки у проведенні археологічних досліджень присуджено Державну премію УРСР в галузі науки і техніки.
Пам’яті науковиці було присвячено наукову конференцію «Бібліотекарки України: Марія Вязьмітіна», проведену ДНАББ ім. В. Г. Заболотного у квітні 2016 р.
Бібліографічний покажчик статей, вміщених в закордонних архітектурних журналах / М. І. Вязьмітіна // Архітектура Радянської України. – 1941. – № 5. – С. 43–46.
Автобиография М. И. Вязьмитиной : рукопись. – Киев, 1948. – (Зберігається в архіві Інституту археології НАН України).
Личный листок по учету кадров М. И. Вязьмитиной. – Киев, 1948. – 4 с. – (Зберігається в архіві Інституту археології НАН України).
Симоненко О. В. [Марія Іванівна Вязьмітіна : коротка біографія : рукопис]. – (Зберігається в архіві Інституту археології НАН України).
До 95-річчя Марії Іванівни Вязьмітіної // Археологія. – 1991. – № 4. – С. 149–151.
60 років Інституту археології НАН України. – Київ, 1994. – 139 с.
Пам’яті Марії Іванівни Вязьмітіної: некролог // Археологія. – 1995. – № 1. – С. 152–155.
Артамонова С.С. Личности в деятельности Государственной научной архитектурно-строительной библиотеки имени В. И. Заболотного / С. С. Артамонова // Библиотечное дело – 2004: всеобщая доступность информации : материалы девятой междунар. науч. конф. (Москва, 22–24 апр. 2004 г.). – Москва, 2004. – С. 278–279.
––––––––––––––––––